«Битва за місто» Володимир Чернишенко

Битва за місто
Ану, хто знає цих друзяк?
Це — будівельний автопарк!
Вони роботи не бояться,
Довкола видно їхню працю:
Кран ліхтарі вгорі чіпляє,
Бульдозер рівно все рівняє,
Бетонозмішувач пильнує —
За ним доріжки бетонує.
Туди, де парк розбити слід,
Привіз дерева Самоскид,
А Екскаватор садить їх!
Оце вже ми згадали всіх…
Стривайте, є ще помічниця.
Таку забути не годиться!
Моторна й жвава ця машинка,
Її всі кличуть Тракторинка.
Куди не глянь — тут їхнє місто:
Зелене, гарне, світле, чисте…
Заклали парк, мости звели
У гості кличуть будь-коли!
Та й постаралися нівроку:
Дороги рівні і широкі,
Але… пішло усе не так,
Бо по дорозі їде… Танк!
А за рікою ген позаду
Рядком стоять ворожі Гради!
І через парк новий попер
Смердючий сірий Бетеер!
Тут Тракторинка в крик: «Спинись!»
«Ану, малявка, аткатісь!
Сєйчас я вас бєґом спасу,
Мір прінєсу і всьо снєсу!»
Щось гахнуло, почувся свист —
На друзки розлетівся міст!
Хитнуло стіни, а шибки
Порозлітались на шматки…
Цього не стерпів дужий Кран:
«Та ти, я бачу, хуліган!».
А Танк… Він вистрілив і… ух!
Наш кран здригнувся та заглух…
«Аґонь!» — гарикнули здаля,
Знов затрусилася земля.
Вогонь здійнявся, а за ним
З будинків вихопився дим…
Аж раптом… Що це? В небесах
З’явився срібний диво-птах!
«Вітаю! Мене Привид звати,
Я прилетів вас рятувати!»
Здійнявся Привид понад Танком,
Жбурнув у злодія болванку.
Бабах! Відпала башта геть!
«Героям слава! Зайдам — смерть!»
Стрільнули Гради, та дарма —
Вже й близько Привида нема!
І несподівано з-за хмар
На Гради впав його удар!
А Тракториночка гукає:
«Дивіться, Бетеер тікає!».
Та не втече: женуться слідом
Бульдозер вдвох із Самоскидом.
Нарешті ворога здолали!
Але… сирена! «У підвали!
Сюди Ракета зла летить —
Все місто вибухне за мить!»
Глянь, балістичної Ракети
У небі видно піруети.
Вона вже цілить зверху вниз…
ХТОСЬ ЇЙ ЛЕТИТЬ НАПЕРЕРІЗ!
Сяйнув крилом сріблястий птах,
Лиш мить до зіткнення… БАБАХ!!!
…
Розтанув дим, пилюка сіла,
Затихло все. А місто — ціле!
…
Ану, впізнали, хто це? Так?
Авжеж, наш любий автопарк!
Відбудували все вони,
Не видно й сліду від війни.
Лише на площі серед міста,
Де знову гарно, знову чисто,
Де тихо так і мирно так,
Стоїть із мармуру літак.