Біль у оптиці чужого осуду: про що японська повість «Неприкаяний місяць»?

Як часто ми судимо про чуже життя за зовнішніми фактами, не намагаючись вислухати і зрозуміти людину? Повість «Неприкаяний місяць» Ю Наґіри заохотить вас передивитися свою позицію щодо того, чим насправді є людські стосунки і чи завжди зв'язок між двома людьми переростає у пристрасне кохання. Розбираємо, чим є ця японська повість і що за нею стоїть.

Колись, коли Сараса була дев’ятирічною дівчинкою, яка через сімейні негаразди не хотіла повертатися додому, дев’ятнадцятирічний студент Фумі прихистив її у власній квартирі. На два місяці Сараса втекла від зовнішнього світу, насолоджуючись спокоєм, свободою і порозумінням, яке відчувала у компанії хлопця. Втручання дорослих зруйнувало їхній затишний всесвіт: Фумі засудили як викрадача, а Сарасу назавжди таврували як постраждалу від насильства. Багато років потому доля зводить їх знову, проте кожен із них досі несе на собі важкий тягар минулого та чужого осуду.

Як Ю Наґіра прийшла у літературу Творчий шлях Ю Наґіри почався ще в середній школі — тоді вона прагнула стати манґакою і двічі надсилала свої роботи до журналу «Margaret». Редактори зазвичай серйозно критикували навіть дитячі роботи, і на той момент Наґіра не витримала суворих зауважень редакторів журналу та закинула свою мрію про створення манґи. До письменницької діяльності Ю прийшла завдяки «Легенді про героїв Галактики» Танаки Йошікі — підліткою Наґіра її обожнювала. Коли майбутній авторці було за 20, вона випадково натрапила в інтернеті на статтю про цей твір. Це розбудило спогади про те, як сильно Наґіра його любила, і змотивувало її також створити щось. Спочатку вона хотіла повернутися до манґи, але не малювала на той час вже понад 10 років. Тому зупинилася на художніх текстах. «Коли я почала писати романи, це стало настільки весело, що я писала з ранку до ночі, — згадує Ю Наґіра. — На той час я була заміжня, але навіть нехтувала домашніми справами й усім іншим — аж до того, що вечеря не була готова, коли чоловік повертався додому. Звичайно, він сварився, одного разу навіть саркастично сказав: “Якщо тобі це так подобається, чому б тобі не стати професіоналом?”. Це було зауваження з підтекстом: “Ти ні за що не зможеш нею стати, тож просто будь тихою домогосподаркою…”. Тож я відповіла: “Добре, тоді я стану професіоналом. Я зроблю все, що зможу”, — і почала надсилати тексти». Автобіографічні мотиви в сюжеті Цей прикрий досвід Наґіра переносить у повість і гіперболізує його, описуючи стосунки Сараси та Рьо. Наречений головної героїні щиро вважає, що рятує свою партнерку, захищає її від жорстокого світу. В реальності за палкою опікою та піклуванням ховаються страхи Рьо, вони ж і породжують нав’язливе прагнення контролювати кожен крок нареченої. Рьо хоче, щоб Сараса була передбачуваною, зручною партнеркою, традиційною дружиною. Регулярно підбурює її кинути роботу. Сараса терпить тиск і фізичне насильство з боку Рьо, намагаючись утримати ці стосунки, не в змозі повірити, що це не єдиний її шанс на нормальне життя. Конфлікт Сараси із Рьо — не єдиний автобіографічний елемент твору. Коли Ю Наґіра ще вчилася в молодших класах, її матір зникла. Через це дівчинка опинилася в дитячому будинку й була змушена рано піти працювати. Цей досвід передчасного дорослішання письменниця використала, формуючи образ своєї героїні. Непроговореним прямо, але важливим мотивом твору є досвід зростання в родині людей із залежністю. Своїх батька та матір Сараса згадує як вільних і трохи специфічних, але за цим фасадом сховалися класичні прояви дисфункційної родини: парентифікація, ілюзія безпеки, приховане нехтування. Алкоголь у домі подавався як частина красивого стилю життя. Батько Сараси помирає передчасно, а згодом безслідно зникає мати — вона просто не в змозі впоратися з реальністю та відповідальністю без партнера. Самотність Фумі Не менш складним персонажем є і Фумі, якого суспільство таврувало як викрадача. Його внутрішній світ розкривається крізь призму глибокої самотності та пережитих у минулому травм. На відміну від Рьо, Фумі не висуває до Сараси вимог і не намагається її змінити. Навпаки, бачить в ній символ чистоти й порятунку, готовий заради неї на все. Фумі з властивою персонажам японської літератури філософською відстороненістю приймає всі сторони життя та будь-які варіанти розвитку подій. Про його мотивацію ми дізнаємося лише наприкінці, у частині, де події викладаються від його особи. «Коли я пишу з погляду чоловіка, я намагаюся зробити так, щоб текст жодним чином не схилявся до жіночої логіки, — ділиться Ю Наґіра. — У чоловіків є свої непохитні обставини, у жінок — свої аргументи. Ніхто з них не є поганим, просто у кожного своя ситуація, тому я завжди намагаюся писати максимально чесно й неупереджено щодо обох сторін». Сила психологічного реалізму Японські читачі цінують цю повість саме за такий психологічний реалізм. Авторка свідомо відмовляється від поділу на чорне та біле, даючи кожному герою право на власну правду. Ця майстерність далася авторці через серйозну роботу над текстами — її перший редактор тримав письменницю в жорстких рамках і вимагав безкомпромісної якості. Ю Наґіра згадує цей досвід так: «Спочатку я була щаслива. Але невдовзі зрозуміла, що це набагато важче, ніж я собі уявляла, і почала стикатися з труднощами. Мій перший редактор, хоч і діяв на користь автора, ніколи мене не панькав. Оскільки я ще зовсім не мала майстерності, якби він не тиснув на мене сильніше, робота не досягла б рівня, за який люди платили б гроші». Якщо ви готові до щемкої та непересічної японської прози, яка залишає стійке враження, замовляйте книжку «Неприкаяний місяць» на сайті ARTBOOKS.

© Yuu NAGIRA 2019 All rights reserved. Original Japanese edition published by Tokyo Sogensha Co., Ltd. Ukrainian language edition arranged with Tokyo Sogensha Co., Ltd., through Emily Books Agency LTD. Оригінальна обкладинка: Illustrator — Room609

Авторка матеріалу: Вікторія-Єлизавета Шиян