«Майже всі ледь стримували сльози»: якою вийшла розмова про роман «Якою я була» Ембер Сміт?

У п’ятницю, 28 березня, в книжковому просторі ARTBOOKS в Києві відбулася зустріч книжкового клубу. Обговорили чесний і болісний роман «Якою я була» Ембер Сміт про школярку Іден, яка мовчить про те, що зазнала зґвалтування, і самотужки намагається віднайти себе після травматичної події. Книжку учасниці клубу оцінили у 9,8 бала з 10. Розповідаємо, як пройшла розмова про роман. Обережно: спойлери! Роман «Якою я була» — глибокий і непростий, тож для нас важливо було створити простір, де кожна могла б вільно й безпечно висловлювати свої думки. Атмосфера швидко стала теплою, і учасниці клубу відчули, що тут можна без страху ділитися особистим. Розповідали власні історії, переосмислювали свій досвід, порівнювали його з переживаннями інших. У результаті зустріч перетворилася на справжню сестринську розмову. Вона була побудована довкола заздалегідь підготовлених запитань, які зачитували модераторки. Учасниці, які бажали відповісти, отримували пісочний годинник і розраховували час на свою відповідь. Книжка лягла до серця всім. Найнижча оцінка, яку роман отримав від однієї з учасниць, — 8 балів з 10. Середній бал клубу становив 9,8 балів. У багатьох моментах особистий досвід ніби накладався на сюжет — це відчувалося навіть без слів. Майже всі ледь стримували сльози, але атмосфера була настільки емоційно безпечною, що такі прояви сприймалися як щось природне. Одна з учасниць особливо гостро переживала цю історію — її 14-річна донька зараз теж ховається в книжках, знаходячи в них можливість для ескапізму. Найбільше суперечливих думок викликала мати головної героїні — перша людина, з якою Іден мала розмову після травматичної події. Посперечалися про те, чи зрозуміла б вона доньку і що могло б змінити ситуацію. Загалом багато говорили про роль батьків у житті підлітків та важливість відкритого діалогу з дітьми. Багато хто зазначив, що батьки Іден просто не були готові слухати доньку. Дехто навіть зізнавався: «Якби це сталося зі мною, реакція моїх батьків була б такою ж». Зачепили і тему братів і сестер: чи справді вони повинні відповідати одне за одного, і якою має бути їхня роль у важкі моменти. Обговорили Кейліна – брата Іден. Дійшли висновку, що він, по суті, був єдиним зв’язком між нею та родиною. І його від’їзд лише ускладнив і без того непросту ситуацію. Читачкам сподобалася емпатійність Джоша — він єдиний бачив справжню Іден, хоч і не розумів, що саме з нею сталося. Її подруга Мара, вважають учасниці, теж зіштовхнулася з проблемами, втім, вони були іншого рівня — саме тому віддалення Мари й Іден було неминучим. Особливо емоційно читачки сприйняли Кевіна — його дії не викликали ані співчуття, ані розуміння, ані навіть найменшого виправдання. Найбільше учасниць вразило те, як Іден намагалася впоратися з травмою самотужки. Це викликало багато дискусій і роздумів про її силу та витривалість. Учасниці із захопленням поставилися до того, що, попри пережиту травму, Іден не почала бачити в кожному хлопцеві потенційного ґвалтівника. Фінал книжки частина учасниць вважають дещо незавершеним, тому дуже чекають на продовження — переклад сиквелу — The Way I Am Now — команда ARTBOOKS планує випустити до кінця 2025 року. Обговорили також способи дати раду з травматичним досвідом. Серед пропозицій називали готування, перегляд дорам, читання книг про свою травму та ведення щоденника. Відгукнулися дві цитати з обговорення:

«Абсолютно не важливо, що з вами зробили інші люди. Важливо те, що ви робите з тим, що з вами зробили інші люди»;
«Травма ніколи не визначає тебе як людину».

Для кращого розуміння роману за результатами клубу радимо дослідити теми книжкового ескапізму та психотерапії, дізнатися більше про ювенальну юстицію та поліцію, токсичну маскулінність, а також прочитати книжку «Хижаки» Анни Солтер. Наступного разу обговорюватимемо книжку «Керрі Сото знов у грі» Тейлор Дженкінс Рід. Щоб нічого не пропустити, підписуйтесь на телеграм та дорослий інстаграм видавництва та слідкуйте за анонсами нових зустрічей книжкового клубу.