Безкоштовна доставка від 1000 грн

«Нічна зміна»: чим здивує горорна повість, натхнена «Скубі-Ду»?

«Нічна зміна»: чим здивує горорна повість, натхнена «Скубі-Ду»?

Серед людей, які люблять читати, завжди є відсоток тих, кому бракує на це часу. Та це не означає, що варто відмовляти собі в улюбленому варіанті дозвілля. «Нічна зміна» М. Л. Ріо — готична повість для тих, хто може виділити начитання однієї книжки не більш як 2 години, але при цьому не готовий іти на компроміс із якістю. Розповідаємо, чим ще торік причарував американського читача новий твір авторки бестселера «Ніби ми злодії» М. Л. Ріо та до чого тут мультфільм «Скубі-Ду». Щоночі п’ятеро майже незнайомців — бармен, таксистка, редакторка студентської газети, нічна адміністраторка готелю й мовчазний бездомний — збираються на перекур біля старого цвинтаря поруч із коледжем. Їх єднає спільне нічне життя та втома, яку не помічає денний світ. Але одного разу на цвинтарі з’являється свіжа, вирита не більш як годину тому, яма. Хто її вирив на давно покинутому кладовищі та навіщо?

Ідея «Нічної зміни» з’явилася у М. Л. Ріо ще в студентські роки. На території кампусу курити було суворо заборонено, тож студенти шукали місця, де на них не натрапить охорона. Однією зі «сліпих зон» стало старе кладовище. Ріо часто помічала, як у цій тихій локації перетинаються люди з абсолютно різних світів — всі вони зупинялися тут на коротку перерву. Це була така собі «нічна спільнота», яка і стала джерелом натхнення для історії.

Взагалі Ріо не планувала звертатися до середніх чи малих літературних форм — аж допоки до неї не звернулася мережа книгарень Barnes & Noble із запитом саме на повість. На той момент письменниця вже працювала над іншим твором — романом Hot Wax, який вийде в США восени цього року. Втім, погодилася пошукати ідеї серед своїх старих задумів. Повість складається зі 128 сторінок, однак не поступається романам за захопливістю, напругою та цілісністю персонажів. Коли дійдете до фіналу, відчуття буде таке, наче ви одним духом прочитали близько 500 сторінок.
«Я написала цю історію дуже швидко: до фінальної редактури було лише три чернетки. Я працювала над іншою книгою, коли мені запропонували написати повість, тож довелося віддати пріоритет саме цьому проєкту, і наші терміни були вкрай стислими. Першу чернетку я створила за три тижні»,

— згадує М. Л. Ріо.

З перших сторінок ми занурюємося у прохолодну жовтневу ніч, сповнену обережних припущень, несподіваних відкриттів і неймовірної атмосфери старого закинутого цвинтаря та церкви поблизу. Головні герої здаються байдужими пересічними курцями лише на перший погляд. Насправді ж кожен з них не тільки живе нетиповим і колоритним нічним життям, а й підсилює гурт анахоретів — саме так себе називає компанія. Головна редакторка студентської газети Еді з жагою детектива шукає зачіпки, бармен Тео вміє втиратися у довіру (а якщо не виходить, пускає в дію свої фірмові коктейлі), таксистка Ханна здатна розв’язати язика будь-кому, нічна адміністраторка готелю Тамар відшукає в інтернеті будь-що, а бездомний ексстудент Тук багато знає — щоправда, не одразу розповідає. Злагодженість цієї п’ятірки дивує: вони не домовляються про стратегію, не розподіляють ролі, а працюють як живий механізм — дивакуватий, недосконалий, але напрочуд ефективний. Під час написання новели письменниця орієнтувалася на мультсеріал «Скубі-Ду». Авторка прагнула створити щось на зразок «дивної, дорослої й трохи моторошної історії про пригоди команди нічних детективів у містичному коледжі». І цей настрій відчувається вже з перших сторінок: легка іронія, напруга, сюжет, що балансує на межі буденності й сюрреалізму, і герої, яких доля ніби випадково зібрала в одну нічну зміну. Ріо також тішить нас додатковими матеріалами: атмосферний плейліст до книжки, рецепти двох коктейлів — «Воскреситель трупів № 1» та «Медвяна роса або смерть», а також есей-передмова. Готові слухати нічні розмови на старому цвинтарі, вдихати аромат медово-лікерного вечора та розгадувати загадки разом з анахоретами? Повість «Нічна зміна» вже доступна для передзамовлення, шукайте її на сайті ARTBOOKS.


Авторка статті: Єлизавета-Вікторія Шиян


Поширити: