ТЕТЯНА КОПИТОВА: «Після 24 лютого я могла малювати лише про війну».

Команда АРТБУКС впевнена: найкращий спосіб познайомитися з книгою – поговорити з її творцями.

Саме тому, ми вже зробили це за вас, любі читачі, та відібрали найцікавіші інсайти від ілюстраторки «Битви за місто» Тетяни Копитової.

АРТБУКС: Що було найцікавішим та водночас найскладнішим у процесі створення ілюстрацій, відмальовки персонажів?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Ілюстрація – моя велика пристрасть, тому кожна частина процесу для мене – це суцільне задоволення. Технічно складно було малювати воєнну техніку, бо раніше, звісно, вона ніколи не була темою моїх малюнків. Тож довелося добряче попрацювати з референсами, вивчати, як влаштовані Гради, БТ-и, і як їх органічно стилізувати для дитячої книжки.

Ще добряче довелось попрацювати із зображенням міста. Потрібно було, щоб багато різних будиночків залишались у єдиній гамі та композиційному ритмі, тому чимало ескізів пішло у кошик, поки результат мене задовольнив. Але стикаючись з викликами, ти ростеш, тому все це в результаті – позитивні штуки для професійного росту.

Ще мені в цьому проєкті дуже хотілося покорпіти над малесенькими деталями міста, над віконцями, квіточками, стягами, архітектурними моментами. Я знаю, що маленькі діти завжди звертають увагу на такі речі (пам’ятаю це зі свого дитинства). Тому десь я заховала котика на даху чи собачку, що визирає з крихітного віконця, чи білизну, що сохне десь поміж будинками. Коли малюю такі «секретики» завжди уявляю усмішку на обличчі дитини, коли вона знаходить мій секретик. Це такий невидимий зв’язок з маленьким читачем, який перетворює мою професію на магію!

АРТБУКС: Хто ваш улюблений персонаж та чому?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: У мене завжди всі мої персонажі улюблені) Але найближчою у цій книзі, мабуть, є Тракторинка. Коли я малюю будь-якого персонажа, навіть другорядного, завжди щось про нього для себе вигадую: історію, звички. Це дуже допомагає створювати більш харАктерних героїв. Тракторинка мені одразу відгукнулась. Творчі люди часто емоційні, і Тракторинка дуже близька мені своєю емоційністю, тому я намалювала їй великі виразні очі, які трохи по-дитячому, наївно дивилися на навколишній світ і бачили в ньому прекрасне (це мені дуже нагадує мене). Тож всі переживання, усвідомлення і проживання ми з Тракторинкою проходили разом крізь всю книгу.

АРТБУКС: Як змінилося ваше життя з початком війни? Чи вдалося вам остаточно відрефлексувати ці події та прийняти нову реальність?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Мабуть, таку реальність просто неможливо прийняти остаточно. Я залишаюся і продовжую працювати в Україні, вдома, але життя змінилось безповоротно, точніше, сприйняття світу.

З початком війни я почала багато малювати. Я завжди багато малюю, бо ілюстратор – це моя основна професія, яка годує мене і мою родину. Але після 24 лютого я могла малювати лише про війну. За цей час я намалювала десь 50 ілюстрацій про події війни і через них відбувалась моя рефлексія. Деякі ілюстрації (такі як про вокзал у Краматорську чи епізод з батьком, який читав молитву над сином у Харкові) було майже фізично боляче малювати, дуже важко… Я наче пропускала біль конкретних людей через себе, відчувала його, як свій власний… Але після малювання ставало легше. Мабуть, це мій спосіб рефлексії, така собі арт-терапія.

Я вважаю, що мені дуже пощастило, що я можу малювати. У багатьох моїх друзів ілюстраторів відібрало художню мову, і я дуже розумію ці процеси… Бо коли ти малюєш таке, ти переживаєш дуже сильні, часто руйнівні емоції, це нелегко…

АРТБУКС: Які емоції ви відчували під час роботи над книжкою? Яке значення вона мала для вас особисто?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Я була дуже рада працювати над такою корисною книгою. Для мене це не лише можливість творчої реалізації, а й почесна участь у створенні соціального проєкту. Емоції, звісно, були дуже яскраві, бо ми всією родиною пережили схожі події. Наш будинок знаходиться під Києвом у Броварському районі. На щастя, ми не потрапили в окупацію, але чули бої, які йшли просто за нашим лісом, це десь у 10 км від нашого дому. Тому і розпач, і переживання, і лють героїв книги мені дуже близькі.

АРТБУКС: Як війна вплинула на вашу творчість?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Як я вже казала, війна суттєво вплинула на мою творчість. З початку війни я багато малюю на цю тему і таким чином рефлексую на події, це допомагає мені їх переживати. Також це має цілющий вплив і на моїх друзів. Люди багато дякували мені за мої ілюстрації, бо завжди стає легше, коли розумієш, що хтось відчуває те саме, що й ти. Тому я дуже щаслива, що мені вдалося у такий спосіб допомогти людям.

Ще деякі мої ілюстрації потрапили на міжнародні виставки та проєкти, були надруковані в іноземних виданнях. Я вважаю це нашим мистецьким фронтом, бо дуже важливо доносити до міжнародної спільноти наші переживання щодо подій в Україні. А ілюстрація – це універсальна візуальна мова, яка зрозуміла і близька всім.

Якщо казати щодо професійних нюансів, в мене «відкрилося» кілька нових стилів, і хоч і заведено вважати, що художник чи ілюстратор має працювати у якомусь одному стилі, я зовсім перестала цим перейматися, бо для кожного настрою в мене зараз є свій стиль. Я більше не стаю на заваді цього процесу, а довіряюсь собі, своїй художній інтуїції.

Ось єдине, що я зовсім перестала малювати коней, раніше я малювала так званий Horseart – експресивні портрети коней олійними фарбами. А зараз не можу. Просто чекаю, коли це повернеться. Мабуть, вже після перемоги.

АРТБУКС: Яка на вашу думку фундаментальна місія «Битви за місто»?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Однозначно, це дуже важливий і корисний зараз проєкт. Впевнена, це допоможе багатьом дітям краще переживати та проживати події війни. В книзі є дуже важливий, як на мене, момент: це не просто хепі-енд, там є і трагізм, і героїзм, і ідея, що все не марно, що варто боротися до кінця заради світлого майбутнього. Думаю, це безцінно.

АРТБУКС: Що ви можете побажати майбутнім читачам?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Перемоги добра над злом і мирного неба для усіх нас! Ми, українці, неймовірні, сильні, творчі, талановиті. Все буде Україна!