Безкоштовна доставка від 1000 грн

ТЕТЯНА КОПИТОВА: «Після 24 лютого я могла малювати лише про війну».

ТЕТЯНА КОПИТОВА: «Після 24 лютого я могла малювати лише про війну».


Команда АРТБУКС впевнена: найкращий спосіб познайомитися з книгою – поговорити з її творцями.

Саме тому, ми вже зробили це за вас, любі читачі, та відібрали найцікавіші інсайти від ілюстраторки «Битви за місто» Тетяни Копитової.

 

АРТБУКС: Що було найцікавішим та водночас найскладнішим у процесі створення ілюстрацій, відмальовки персонажів?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Ілюстрація моя велика пристрасть, тому кожна частина процесу для мене це суцільне задоволення. Технічно складно було малювати воєнну техніку, бо раніше, звісно, вона ніколи не була темою моїх малюнків. Тож довелося добряче попрацювати з референсами, вивчати, як влаштовані Гради, БТ-и, і як їх органічно стилізувати для дитячої книжки.

Ще добряче довелось попрацювати із зображенням міста. Потрібно було, щоб багато різних будиночків залишались у єдиній гамі та композиційному ритмі, тому чимало ескізів пішло у кошик, поки результат мене задовольнив. Але стикаючись з викликами, ти ростеш, тому все це в результаті позитивні штуки для професійного росту.

Ще мені в цьому проєкті дуже хотілося покорпіти над малесенькими деталями міста, над віконцями, квіточками, стягами, архітектурними моментами. Я знаю, що маленькі діти завжди звертають увагу на такі речі (пам’ятаю це зі свого дитинства). Тому десь я заховала котика на даху чи собачку, що визирає з крихітного віконця, чи білизну, що сохне десь поміж будинками. Коли малюю такі «секретики» завжди уявляю усмішку на обличчі дитини, коли вона знаходить мій секретик. Це такий невидимий зв’язок з маленьким читачем, який перетворює мою професію на магію!

АРТБУКС: Хто ваш улюблений персонаж та чому?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: У мене завжди всі мої персонажі улюблені) Але найближчою у цій книзі, мабуть, є Тракторинка. Коли я малюю будь-якого персонажа, навіть другорядного, завжди щось про нього для себе вигадую: історію, звички. Це дуже допомагає створювати більш харАктерних героїв. Тракторинка мені одразу відгукнулась. Творчі люди часто емоційні, і Тракторинка дуже близька мені своєю емоційністю, тому я намалювала їй великі виразні очі, які трохи по-дитячому, наївно дивилися на навколишній світ і бачили в ньому прекрасне (це мені дуже нагадує мене). Тож всі переживання, усвідомлення і проживання ми з Тракторинкою проходили разом крізь всю книгу.

АРТБУКС: Як змінилося ваше життя з початком війни? Чи вдалося вам остаточно відрефлексувати ці події та прийняти нову реальність?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Мабуть, таку реальність просто неможливо прийняти остаточно. Я залишаюся і продовжую працювати в Україні, вдома, але життя змінилось безповоротно, точніше, сприйняття світу.

З початком війни я почала багато малювати. Я завжди багато малюю, бо ілюстратор це моя основна професія, яка годує мене і мою родину. Але після 24 лютого я могла малювати лише про війну. За цей час я намалювала десь 50 ілюстрацій про події війни і через них відбувалась моя рефлексія. Деякі ілюстрації (такі як про вокзал у Краматорську чи епізод з батьком, який читав молитву над сином у Харкові) було майже фізично боляче малювати, дуже важко… Я наче пропускала біль конкретних людей через себе, відчувала його, як свій власний… Але після малювання ставало легше. Мабуть, це мій спосіб рефлексії, така собі арт-терапія.

Я вважаю, що мені дуже пощастило, що я можу малювати. У багатьох моїх друзів ілюстраторів відібрало художню мову, і я дуже розумію ці процеси… Бо коли ти малюєш таке, ти переживаєш дуже сильні, часто руйнівні емоції, це нелегко…

АРТБУКС: Які емоції ви відчували під час роботи над книжкою? Яке значення вона мала для вас особисто?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Я була дуже рада працювати над такою корисною книгою. Для мене це не лише можливість творчої реалізації, а й почесна участь у створенні соціального проєкту. Емоції, звісно, були дуже яскраві, бо ми всією родиною пережили схожі події. Наш будинок знаходиться під Києвом у Броварському районі. На щастя, ми не потрапили в окупацію, але чули бої, які йшли просто за нашим лісом, це десь у 10 км від нашого дому. Тому і розпач, і переживання, і лють героїв книги мені дуже близькі.

АРТБУКС: Як війна вплинула на вашу творчість?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Як я вже казала, війна суттєво вплинула на мою творчість. З початку війни я багато малюю на цю тему і таким чином рефлексую на події, це допомагає мені їх переживати. Також це має цілющий вплив і на моїх друзів. Люди багато дякували мені за мої ілюстрації, бо завжди стає легше, коли розумієш, що хтось відчуває те саме, що й ти. Тому я дуже щаслива, що мені вдалося у такий спосіб допомогти людям.

Ще деякі мої ілюстрації потрапили на міжнародні виставки та проєкти, були надруковані в іноземних виданнях. Я вважаю це нашим мистецьким фронтом, бо дуже важливо доносити до міжнародної спільноти наші переживання щодо подій в Україні. А ілюстрація це універсальна візуальна мова, яка зрозуміла і близька всім.

Якщо казати щодо професійних нюансів, в мене «відкрилося» кілька нових стилів, і хоч і заведено вважати, що художник чи ілюстратор має працювати у якомусь одному стилі, я зовсім перестала цим перейматися, бо для кожного настрою в мене зараз є свій стиль. Я більше не стаю на заваді цього процесу, а довіряюсь собі, своїй художній інтуїції.

Ось єдине, що я зовсім перестала малювати коней, раніше я малювала так званий Horseart експресивні портрети коней олійними фарбами. А зараз не можу. Просто чекаю, коли це повернеться. Мабуть, вже після перемоги.

АРТБУКС: Яка на вашу думку фундаментальна місія «Битви за місто»?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Однозначно, це дуже важливий і корисний зараз проєкт. Впевнена, це допоможе багатьом дітям краще переживати та проживати події війни. В книзі є дуже важливий, як на мене, момент: це не просто хепі-енд, там є і трагізм, і героїзм, і ідея, що все не марно, що варто боротися до кінця заради світлого майбутнього. Думаю, це безцінно.

АРТБУКС: Що ви можете побажати майбутнім читачам?

ТЕТЯНА КОПИТОВА: Перемоги добра над злом і мирного неба для усіх нас! Ми, українці, неймовірні, сильні, творчі, талановиті. Все буде Україна!


Поширити: