«Мідноголовий Демон»: 5 причин, чому ви маєте прочитати цю книжку

Хороша історія не просто віддзеркалює життя — вона виражає протест!
А життя нашого головного героя почалось не найприємнішим чином. Аппалачі кінця 1980-х років, район, забутий політиками й суспільством, поглинутий опіоїдною епідемією. 18-річна мати-одиначка готується до пологів джином, амфетаміном та вікодином, сама у брудному трейлері, а потім вирубається. Тож Деймон Філдс приходить у світ із боєм — «як малий посинілий боксер». І такий характер йому знадобиться: голод, бідність, залежність, прийомні сім’ї — одна краща за іншу, робота точно не для хлопця-підлітка, насилля та десятки «невдалих життєвих виборів». Але якщо ти хочеш жити, треба вміти боротися.
5 причин, чому ви маєте прочитати цю книжку:
«Девід Копперфілд» на новий лад.
Барбара Кінґсолвер надихнулася на написання роману, сидячи на самоті за тим самим столом, за яким писав свій роман Чарльз Дікенс, і майже фізично відчувала його обурення після 175 років. Вона перенесла сюжет «Девіда Копперфілда» на сучасний американський південь, підсвічуючи як вічні, так і актуальні проблеми та виклики. Але читати «оригінал» не обов'язково, це цілком окремий твір, який не потребує бекґраунду.
Історія дорослішання, де «ніхто» стає «кимось».
Ми вперше зустрічаємо Деймона у момент його народження та супроводжуємо протягом усього життя. Спостерігаємо за першою дружбою, закоханістю, роботою, здійсненою мрією, усіма успіхами та падіннями. Але не виправдати очікувань щодо свого майбутнього, коли ти виріс у бідному районі у матері-підлітки з проблемами зловживання психоактивними речовинами не так уж і просто. Але на що тільки не готова людина, коли має мрії, запальний характер та дике бажання вижити.
«Диво життя: починаєш його ні з чим, закінчуєш теж ні з чим, але в процесі примудряєшся бозна-скільки втратити»
Барбара Кінґсолвер — перша письменниця, яка отримала Жіночу премію з художньої літератури двічі.
Перша нагорода була ще у 2010 році за книжку The Lacuna. А в 2023 письменниця отримала премію вдруге — за роман «Мідноголовий Демон» (який також нагороджений Пулітцерівською премією у 2023).
Смішна та сумна водночас.
Історію про несправедливість, бідність, травми, залежність та спроби вижити у цьому жорстокому світі навряд можна назвати веселою. Проте розповідь нашого головного героя сповнена (само)іронії та гумору, у ній надія живе до останньої сторінки, і цю надію так просто не знищити та не здолати.
Демон та Сатана.
У містечку, де твоє ім’я та прізвище можуть забути, бо з самого дитинства за тобою закріпилось прізвисько, над кличкою хлопця на ім’я Деймон довго не думають. Отак головний герой став Демоном, а згодом у нього з’явився собака Сатана. Тож з цього моменту два «поріддя пекла» змушені уживатися на одній території.
«Художня література означає, що ви можете передати трагедію в такому масштабі, який може поміститися в людське серце»,— стверджує Барбара Кінґсолвер. Але ви можете кинути цьому виклик, прочитати «Мідноголового Демона» та спробувати вмістити всю трагедію роману в своє серце. Авторка статті: Анастасія Никифорова